Емоційна залежність від людей не є єдиним способом небезпечно прив’язати нашу тверезість до чогось стороннього. Дехто з нас мав звичку накладати умови на нашу тверезість, пов’язую-чи її з іншими намірами.
Один член АА зауважив: «Ми, пияки, дуже «умовні» люди. У період пиття ми були наповнені умовними фразами так само, як і спиртним. Багато наших мрій починалися з «Якби лише…». І ми постійно говорили собі, що ми б не напилися, якби не трапилось те чи інше, або ж що у нас не було б жодної алкогольної проблеми взагалі, якби тільки…»
За цим «якби» йшли наші пояснення (виправдання?) нашого пияцтва. Кожен із нас думав: «Я б не пив так, якби не моя дружина (чоловік чи коханець)… якби я мав більше грошей і менше боргів… якби не всі ці сімейні проблеми… якби я не був під таким тиском… якби я мав кращу роботу і краще житло… якби люди розуміли мене… якби світ не був у такому жахливому стані… якби хтось інший не запропонував мені випити… якби не війна (будь-яка війна)…» і так далі, далі й далі.
Оглядаючись на такий спосіб мислення і нашу наступну поведінку, тепер ми бачимо, що справді дозволяли зовнішнім обставинам контролювати значну частину нашого життя.
Коли ми перестаємо пити, то багато з цих обставин займають свої належні місця в наших думках. На особистому рівні більшість із них дійсно зникає, як тільки ми починаємо тверезе життя, і нам стає зрозуміло, на що ми здатні задля інших людей. Тим часом наше життя стає значно, значно кращим у тверезості, незважаючи ні на що.
Але тоді, після певного тверезого стажу, для декого з нас на-стає час, коли – лясь! – нове відкриття б’є нас в обличчя. Та сама стара звичка мислити умовними категоріями наших п’яних днів несвідомо пристосувалася до непиття. Мимоволі ми наклали умови на свою тверезість. Ми почали думати, що тверезість – чудова річ, якщо тільки все йде добре, якщо ніщо не сходить із колії.
Суть у тому, що ми ігноруємо незмінну біохімічну природу нашої недуги. Алкоголізм не визнає жодних «якби». Він не відступає ні на тиждень, ні на день чи навіть на годину, ніщо не зробить нас неалкоголіками і здатними пити знову при якійсь особливій нагоді чи з якоїсь надзвичайної причини – навіть якщо це святкування, яке буває один раз у житті, чи якщо нас спіткає велике горе чи якщо дощить в Іспанії, або ж зірки падають на Алабаму. Алкоголізм для нас хвороба безумовна, без жодних звільнень за будь-яку ціну.
Очевидно, потрібний час, щоб це розуміння дійшло до глибини наших душ. І часом ми не впізнаємо тих умов, які ми несвідомо нав’язали нашому одужанню, поки що небудь не зірветься всупереч нашій волі. Тоді – овва! – ось воно. Ми не розраховували, що таке трапиться.
Думка про випивку є природною перед лицем жахливого розчарування. Якщо ми не отримуємо підвищення платні, просування по службі чи посаду, на яку розраховували, чи якщо наше приватне життя йде косо, або ж хтось зневажає нас, то тоді ми можемо побачити, що, можливо, завжди покладалися на обставини, які б допомогли нам захотіти залишатися тверезими.
Десь далеко у звивинах нашого мозку ми мали маленьке застереження – умову на нашу тверезість. І вона лише чекала, щоб напасти. Ми жили собі, думаючи: «Так, тверезість прекрасна, і я збираюсь підтримувати її». І навіть не чули тихого застереження: «Безперечно, якщо все йде так, як я хочу».
Ми не можемо дозволити собі тих «якщо». Ми повинні залишитися тверезими, як би життя не випробовувало нас, незалежно від того, чи непитущим подобається наша тверезість, чи ні. Ми повинні утримувати свою тверезість незалежною від усього іншого, не пов’язаною з будь-якими людьми і не обмеженою жодними компромісами чи умовами.
Неодноразово ми виявляли, що не можемо залишатися тверезими довго лише заради дружини, чоловіка, дітей, коханця, батьків, іншого родича або друга, ані заради роботи, шефа (чи лікаря, судді, кредитора) – ні для кого, окрім себе.
Прив’язування нашої тверезості до якоїсь людини (навіть іншого алкоголіка, що видужав) чи до якоїсь обставини нерозумне і небезпечне. Коли ми думаємо: «Я буду тверезий, якщо…» або «Я не вип’ю через те, що…» (підставте будь-яку обставину, окрім нашого власного бажання бути здоровими, лише задля самого здоров’я), то мимоволі настроюємо себе на пиття, як тільки умова, людина чи обставина змінюється. А вони можуть змінитися в будь-який момент.
Незалежна, не пов’язана ні з чим, наша тверезість може зміцнити настільки, щоб дати нам змогу впоратись із будь -чим – і з будь-ким. І, як ви побачите, вам почне подобатись таке відчуття.