Ви щойно закінчили читати попередній розділ, а зараз уже приступаєте до наступного? Чому? Можливо, вам слід практикувати вислів «Тихіше їдеш – далі будеш»?

Будучи алкоголіками, ми мали звичку поглинати напої швидше, аніж інші люди. І ми ніколи не залишали кілька крапель у чарці чи декілька ковтків у пляшці. Багатьом з нас здавалася смішною наша нездатність, навіть після багатьох років тверезості, залишати недопите горнятко кави чи склянку содової. Іноді ми поспішно допивали безалкогольний напій, так ніби…

Напевно, більшість читачів уже зрозуміли: не завжди нам легко відкласти недочитану сторінку, розділ або книжку. Здається, що ми відчуваємо потребу дійти до кінця, замість того, щоб читати одну сторінку чи розділ на день, залишаючи решту на наступний раз. Не те щоб ця тенденція була цілком поганою. У подоланні руйнівної нав’язливої ідеї пияцтва було б розумно замінити її на якусь корисну, наприклад, на пошук кращого розуміння і допомоги щодо алкогольної проблеми.

Тому, якщо хочете, читайте далі. Це набагато здоровіше, аніж пиятика. Але коли ви прочитаєте цей розділ, вам, можливо, захочеться щось спробувати. Відкладіть книжку і ще раз перегляньте свій день. Подивіться, скільки разів можна було сповільнити або легше сприйняти речі, якби ви подумали про це раніше.

Вислів «Тихіше їдеш – далі будеш» є одним із способів, у який ми, анонімні алкоголіки, нагадуємо один одному про нашу схильність перебільшувати, необдумано поспішати, не терплячи всього, що затримує нас. Нам важко розслабитись і відчути смак життя.

Коли хтось із нас дуже метушиться або кудись поспішає, то товариш може делікатно нагадати: «Тихше їдеш – далі будеш, не забувай». Часто така порада викликає роздратування. І це означає, що вона потрапила в ціль, чи не так?

Так, ми знаємо, що на сьогоднішній день нетерплячість властива не тільки алкоголікам. Зі зростанням швидкості змін у нашому житті все більше й більше людей відчувають брак часу і змушені поспішати й наздоганяти… Що? І кого?

Можна бачити, що такий пресинг не штовхає більшість людей до алкоголізму. Лише незначний їх відсоток стає алкоголі-ками. Але з тими, хто має цю проблему, ми говоримо про необхідність навчитися розслаблюватися, задавати собі здоровий темп, радіти навіть малим перемогам і простим задоволенням на шляху – коротко кажучи, насолоджуватися подорожжю, а не нервуватися в дорозі. Горизонт знаходиться перед нами. Іноді варто постояти й подивитися на нього для відновлення далекого зору.

Не раз виявляється, що ми відкусили більше, ніж може проковтнути навіть бегемот. Ми беремо на себе забагато зобов’язань, і це не під силу одній людині.

Очевидно, ми могли б дізнатися набагато більше від колишніх пацієнтів кардіологічних відділень. Багатьом із них вдається бути енергійними і продуктивно активними в тій мірі, яка усуває тривогу, перенапруження і рабську залежність від часу.

Дехто складає плани, щоб реалістично утримувати наші цілі в рамках можливого. Ми можемо написати список справ, які б ми хотіли зробити сьогодні, а потім свідомо викреслити половину або й більше з нього. Наступного дня буде новий список.

Або ж ми спеціально плануємо справи далеко наперед, привчаючи себе не звертати на них уваги, поки не прийде їхній час. Але дехто вважає, що списки і плани можуть стати нашими тиранами, примушуючи виконувати кожний пункт, незважаючи на те, скільки часу і зусиль це займає. Тому на деякий час ми відкидаємо списки. Не перебуваючи під їх диктатом, ми можемо навчитися просуватися у більш довільному, полегшеному темпі.

Для багатьох із нас спокійно посидіти 15 – 20 хвилин перед початком робочого дня допомагає розслабитись і привести думки до ладу. Для декого добре підходять особливі способи молитви чи медитації. А можливо, кілька разів під час напруженої роботи вдень нам вдається викроїти 5 хвилин, щоб спокійно посидіти з закритими очима і потім із новими силами повернутися до роботи.

Декому з нас легше стримати себе за допомогою іншої людини. Можливо, самі ми не здатні відновити свій спокій, але іноді ми можемо примусити себе сісти й послухати товариша, який досяг певної міри спокою. Повне зосередження на комусь іншому допомагає відновити рівновагу і дає нову перспективу нашому власному життю, так щоб ми зрозуміли, що воно не повинно бути сповнене зайвої метушні.

Для декого дуже цінні більш формальні, офіційно встановлені періоди спокою в товаристві інших людей (як-от релігійні відправи, реколекції й тому подібне). Або ми можемо просто вирішити почати день раніше, ніж звичайно, щоб усе робити без поспіху. Доклавши трохи зусиль, ми можемо виробити свій власний розпорядок, який є менше завантажений, гнучкіший, а тому більш різноманітний і розслаблений.

Коли ми почуваємось виснаженими роботою до краю, то варто запитати себе: «Чи я насправді такий незамінний?» або: «Чи цей поспіх дійсно потрібний?». Яке полегшення часто приносить відверта відповідь «ні»! І такі засоби, врештірешт, не лише допомагають подолати нашу алкогольну проблему та її старі прояви, а також дають змогу стати набагато продуктивнішими, бо ми краще зберігаємо і направляємо свою енергію. Ми розумніше встановлюємо пріоритети. І дізнаємося, що багато дій, які колись вважалися життєво необхідними, можуть бути ліквідовані після вдумливого перегляду. «Наскільки це дійсно має значення?» є дуже добрим запитанням.

Звичайно, вислів «Не поспішай» не дає нам права затримуватись чи спізнюватись на домовлену зустріч. Є речі, яких не можна відкладати на завтра (знову і знову) – як ось кинути пити, наприклад. Але є інші речі, які варто відкласти на інший день, коли ми будемо краще підготовлені до їх виконання.

Одного разу дуже хвора і збуджена алкоголічка зателефонувала до офісу АА і сказала, що їй потрібна негайна допомога! Її запитали, чи вона може протриматися 20 – 30 хвилин, поки хтось зміг би приїхати до неї. «Ой, ні! – відказала вона. – Мій лікар порадив мені звернути-ся по допомогу відразу, негайно, не втрачаючи ні хвилини». Потім вона додала: «І це було позавчора».

Наше серце лине до кожного, хто перебуває в такому жахливому стані. Нам всім надто знайомі такі відчуття. Допомога таки прибула до тієї збудженої жінки в межах години; і тепер вона розказує свою історію як приклад того, якою вона колись була. Це здається неймовірним, коли ви бачите, якою стриманою, проте енергійною, спокійною, але жвавою, вона є тепер.

Якщо ви прагнете сильної внутрішньої суті спокою, то ви можете її досягти. Нагадуйте собі час від часу, що, можливо, вираз «Не поспішай» є ідеальною програмою на цей день. Зміни можуть початися просто зараз, не забувайте.