Переконання, які так глибоко вкорінилися в наше життя під час пияцтва, не зникають швидко, ніби за помахом чарівної палички, як тільки ми відмовляємося розкорковувати пляшку. Хоча дні вина і «Солодкої Аделіни» минули, хвороба триває.
Як виявилось, лікувальний ефект дає і відмова від багатьох старих ідей, що проростають знову й знову.
Чого ми прагнемо досягти, так це звільнення від пут свого старого мислення. Наш колишній спосіб мислення та ідеї, які він породжував, обмежують нашу свободу. Вони лише пригнічують нас і не дають жодної користі – такий висновок ми робимо, коли дивимось на них свіжим оком. Ми більше не повинні чіплятися за них, якщо тільки після уважного розгляду вони не виявляться правильними і все ще насправді плідними.
Тепер ми можемо вимірювати корисність і правдивість думки за дуже специфічним стандартом. Ми можемо сказати собі: «Саме так я думав, коли пив. Чи таке мислення допомагає мені залишатися тверезим? Чи це годиться для мене сьогодні?»
Багато наших старих уявлень – особливо про алкоголь, пияцтво, сп’яніння і алкоголізм (або проблемне пиття, якщо хочете так назвати) – виявляються або нікчемними, або, по суті, руйнівними для нас, і позбутися їх – велике полегшення. Можливо, кількох прикладів буде достатньо, щоб проілюструвати бажання відкинути наші старі, непотрібні ідеї.
Для багатьох з нас у підлітковому віці пиття було способом довести, що ми більше не діти, що ми мужні, досвідчені й розумні або достатньо сильні, щоб протистояти батькам чи іншим авторитетам. У розумінні багатьох людей пиття тісно пов’язане з коханням, сексом і музикою або з діловим успіхом, винним снобізмом і винятковою розкішшю. Якщо хтось і дізнавався про пиття в школі, то почуте часто стосувалося його шкоди для здоров’я і ймовірності втрати водійських прав – і не більше. Багато людей ще й досі переконані, що всяке пиття аморальне й веде просто до злочину, страждання, ганьби і смерті. Хоч які були наші почуття відносно випивки, позитивні чи негативні, вони переважно були сильні й швидше емоційні, аніж раціональні.
Або ж наше ставлення до пиття могло бути лише автоматичним, бездумним прийняттям поглядів інших людей. Для багатьох пиття є важливою частиною урочистих подій – нешкідливе, веселе проведення часу серед друзів у певному місці, в певний час. Інші розглядають пиття як необхідний супровід до їжі. Але тепер ми запитуємо себе: «Чи дійсно неможливо насолоджуватися дружбою або їжею без пиття? Чи наше пиття покращило наші суспільні стосунки? Чи це підвищує нашу оцінку доброї їжі?»
Ідея напитися викликає ще різкіші реакції «за» і «проти». Сп’яніння можна розглядати або лише як задоволення, або лише як ганьбу. Сама ідея неприйнятна для багатьох людей різних поглядів. Для декого це був бажаний стан, і не тільки тому, що від нас цього чекали і він нам подобався, але також і тому, що до цього стану легко ставилися відомі знаменитості. Деякі люди нетерпимі до тих, хто взагалі ніколи не напивався; інші зневажають тих, хто занадто напивається. Сучасні медичні здобутки мало впливають на таке ставлення.
Коли ми вперше почули слово «алкоголік», то асоціювали йо-го виключно зі старим, неохайним чи неприємним чоловіком, що жебракував або напивався до ручки. Обізнані люди тепер знають, що така думка помилкова.
Незважаючи на це, осад давніх брудних понять залишався у багатьох із нас під час перших спроб тверезості. Вони затьмарювали наше бачення і перешкоджали осягти істину. Але нарешті ми погодились визнати думку про те, що – можливо – деякі з тих ідей помилкові або принаймні вже неточно відображають наш особистий досвід. Коли ми змогли переконати себе чесно подивитися на той досвід і прислухатися до думок, що відрізнялись від наших, то стали відкритими для великої кількості інформації, яку ігнорували раніше.
Наприклад, ми могли б поглянути на наукове визначення: алкоголь є речовиною, яка змінює свідомість, а не просто смачним напоєм, який втамовує спрагу. Таку речовину знайдено, як ми дізналися , не тільки в напоях, але і в деяких харчових продуктах і ліках. І тепер, майже кожен день, ми читаємо або чуємо про відкриття, що саме цей препарат спричиняє ще один вид фізичного ушкодження (серця, крові, шлунку, печінки, порожнини рота, мозку та ін.), про що ми раніше не підозрювали.
Фармакологи та інші фахівці з залежностей тепер говорять, що алкоголь не вважається повністю безпечним та нешкідливим – чи в якості напою, або ж як стимулятор, заспокійливий чи тонізуючий засіб, або транквілізатор. Але це не означає, що сам по собі він обов’язково призведе до фізичної шкоди або розумової деградації в кожному окремому випадку. Очевидно, що більшість людей, які вживають його, можуть поводитися досить пристойно, не завдаючи шкоди ні собі, ні іншим людям.
Ми зрозуміли, що з медичної точки зору пиття можна розглядати як вживання наркотика; пияцтво – як передозування. Зловживання цим наркотиком може, прямо чи непрямо, привести до різного роду проблем – фізичних, психологічних, сімейних, соціальних, фінансових, професійних. Замість того, щоб постійно думати, що саме зробило пиття з нами, ми почали розуміти, що воно робить з деякими людьми.
Ми виявили, що будь-хто, у кого були проблеми, так чи інакше пов’язані з питтям, може перебувати в стані, названому «алкоголізм». Ця хвороба вражає незалежно від віку, віросповідання, статі, розумового рівня, етнічної приналежності, емоційного здоров’я, професії, сімейного стану, тілобудови, смакових уподобань, соціального чи економічного статусу або рис вдачі. Не має значення, скільки і як ви п’єте, або коли й чому, а тільки те, як ваше пиття впливає на ваше життя – тобто, що стається, коли ви п’єте.
Перед тим, як визнати цю хворобу в собі, нам довелось позбутися надокучливого старого міфу: було б ознакою ганебної слабкості визнати, що ми більше не можемо контролювати свою пристрасть до спиртного (якщо взагалі колись могли).
Слабкість? Звичайно, потрібна значна мужність, щоб, не закриваючи очей, відверто глянути на важку правду, не шкодую-чи та не приховуючи нічого, не замовчуючи недоліків, без виправдань та не обманюючи себе. (Непристойно хвалитися, але, чесно кажучи, багато з нас вважають, що ми були світовими рекордсменами самообману.)
Процес одужання від алкоголізму також затьмарювався неправильними уявленнями. Подібно до мільйонів інших людей, котрі бачили, як хтось допивається до смерті, ми дивувалися, чому той пияк не виявив сили волі, щоб перестати пити. Це ще одна застаріла ідея, але вона вперто тримається, бо багато з нас у ранньому дитинстві стикалися з певним стереотипом надзвичайної сили волі. Це могла бути сімейна або місцева легенда про доброго старого Дядька Джона. Роками відомий як нестримний гульвіса, він раптом кинув вино, жінок і забави у віці 50 років і став зразком правильності й порядності, і більше не випив ані краплі спиртного.
Дитяче уявлення про те, що ми можемо зробити так само, коли будемо готові до цього, є небезпечною ілюзією. Ми не хтось інший. Ми самі по собі. (Також ми і не дідусь, який пив по 750 грамів на день аж до свого 90-річчя.) Тепер установлено, що сама тільки сила волі так само ефективна для лікування алкогольної залежності, як і для лікування раку. Наш власний досвід не раз підтверджував це. Більшість із нас намагалися діяти самостійно, сподіваючись або контролювати своє пиття, або кинути пити, і не мали тривалого успіху ні в тому, ні в іншому. При тому нам було нелегко визнати, що ми потребували допомоги. Це також виглядало ознакою слабкості. Отже, ми були в полоні ще одного міфу.
Але нарешті ми запитали себе: хіба не було б розумніше пошукати і звернутися до сили, могутнішої за нашу власну, аніж продовжувати марні поодинокі зусилля після того, як вони вже не раз виявлялися неефективними? Ми вважаємо, що не дуже розумно намагатися бачити в темряві, якщо можна просто увімкнути ліхтар. Ми не могли самі стати тверезими. Це не спосіб залишатися тверезими, як ми дізналися. І повне задоволення від тверезого життя – це також не зусилля однієї людини.
Коли ми змогли прислухатися до кількох нових ідей, що відрізняються від наших старих, то вже тоді почали стійке просування до щасливого, здоровішого нового життя. Саме так сталося з тисячами й тисячами з нас, тими, хто раніше був глибоко переконаний, що це неможливо.