Багато людей у світі знають, що вони не можуть їсти певної їжі – устриць чи полуниць , яєць чи огірків, цукру чи ще чогось без відчуття дискомфорту або, можливо, і хвороби.
Людина з такою харчовою алергією може відчувати великий жаль до самої себе, скаржитись усім, що її несправедливо обділили, і постійно скиглити, що вона не може або їй не дозволяють з’їсти чогось смачного.
Очевидно, навіть якщо ми можемо почуватися обділеними, нерозумно ігнорувати нашу власну фізіологічну будову. В результаті ігнорування наших обмежень може виникнути серйозний дискомфорт чи хвороба. Щоб залишатися здоровими і в міру щасливими, ми повинні навчитися жити з такими тілами, які маємо.
Одна зі звичок нового мислення, яку алкоголік , що видужує, може розвинути, – це спокійне сприйняття себе як такого, що мусить уникати певних хімікатів (алкоголю або інших його замінників), якщо хоче підтримувати добре здоров’я.
Свідченням цього є дні нашого власного пиття, а також життя сотень тисяч чоловіків та жінок, які пили роками. Ми знаємо, що з часом наші алкогольні проблеми ускладнювались. Алкоголізм прогресує.
О, звичайно, у багатьох із нас були періоди, що тривали кілька місяців чи навіть років, коли ми думали, що наше пиття ніби направилось. Здавалося, що ми можемо безпечно випити значну кількість алкоголю. Або ж ми й далі були тверезими, за винятком випадкових п’яних ночей, і, як нам здавалося, не було помітно, що пиття ставало загрозливим. Нічого страшного або разючого не відбувалося.
Однак тепер ми бачимо, що, з довгим чи коротким пробуксовуванням, проблема нашого пиття неминуче ставала серйознішою.
Лікарі, які займаються алкоголізмом, кажуть, що, без сумніву, стан здоров’я алкоголіка поступово погіршується з роками, в міру старіння людини. (А ви знаєте таких, хто не старіє?)
Ми також переконані, після численних спроб довести протилежне, що алкоголізм невиліковний – так само як і деякі інші хвороби. Його не можна «вилікувати», так само як, наприклад, застуду: ми не можемо змінити хімічний склад свого організму й повернутися до нормального помірного пиття в соціумі, як це багато хто з нас, очевидно, робили в минулому, коли були молодими.
Ми так само не можемо змінитися , як квашений огірок не може перетворитися на свіжий. Жодні ліки чи психологічні сеанси, на які ми ходили, не «вилікували» нашого алкоголізму.
Крім того, побачивши тисячі й тисячі алкоголіків, які не перестали пити, ми твердо переконані, що алкоголізм – смертельна хвороба. Ми не тільки бачили, що багато алкоголіків допиваються до смерті – вмираючи від білої гарячки, конвульсій чи цирозу печінки, спричиненого питтям – ми також знаємо, що багато смертей, які офіційно не приписані алкоголізмові, насправді пов’язані з ним. Часто, коли безпосередньою причиною смерті записують автомобільну пригоду, утоплення , самогубство, вбивство, серцевий напад, пожежу, пневмонію чи інсульт, якраз сильне пиття алкоголю призвело до фатального стану чи події.
Звичайно, більшість членів АА почували себе далекими від такої долі, коли пили. І, ймовірно, багато з нас ніколи не дійшли до жахливих останніх стадій алкоголізму.
Але ми бачили, що могли б дійти, якби продовжували пити. Якщо ви сідаєте в автобус і їдете до іншого міста за тисячу миль, то саме там ви опинитеся, якщо не зійдете і не поїдете в іншому напрямку.
Гаразд. Що ви робите, якщо дізнаєтеся, що маєте невиліковну прогресуючу смертельну хворобу, хай то буде алкоголізм чи якась інша, така як серцева хвороба або рак?
Багато людей просто заперечують, що це правда, ігнорують свій стан, не лікуються, страждають і вмирають.
Але є інший шлях.
Ви можете прийняти «діагноз» – поставлений вашим лікарем, друзями чи вами самим. Тоді ви можете вияснити, що можна зробити, якщо це ще можливо, щоб утримати ситуацію «під контролем», отже, ви зможете ще жити багато щасливих, плідних і здорових років, доки належно турбуєтеся про себе. Ви повністю визнаєте серйозність свого становища і робите розумні речі, необхідні для продовження здорового життя.
Це, як виявляється, напрочуд легко стосовно алкоголізму, як-що ви дійсно хочете продовжити своє життя і бути здоровим. А оскільки в АА ми навчилися дуже любити життя, то ми дійсно дуже хочемо бути здоровими.
Ми стараємося ніколи не забувати про незаперечний факт нашого алкоголізму, але вчимося не зациклюватися на цьому й не почуватися винними чи говорити про це увесь час. Ми сприймаємо свою хворобу як характеристику нашого тіла – як зріст чи потребу в окулярах, або якусь алергію.
Тоді ми починаємо прикидати, як жити комфортно – без страждання – з цим знанням, поки не починаємо з того, що просто уникаємо першої чарки (пам’ятаєте?) лише на сьогодні.
Один незрячий член АА казав, що алкоголізм цілком подібний до його сліпоти. «Коли я змирився з втратою зору, – пояснював він, – і коли взявся за реабілітацію, то побачив, що дійсно можу за допомогою свого ціпка і свого собаки піти, куди захочу, цілком безпечно, доки я не забуваю і не ігнорую того факту, що я сліпий. Але коли я забуваю, що не бачу, то тоді наражаюся на біль і клопоти».
«Якщо хочеш одужати, – сказала одна жінка з АА, – то просто лікуйся, виконуй вказівки і продовжуй жити. Це легко, доки ти пам’ятаєш про новий стан свого здоров’я. Хто має час почуватися «обділеним» чи жаліти себе, коли, як виявляється, є так багато задоволень, пов’язаних зі щасливим життям, без страху за свою хворобу?»
Підсумок : Ми пам’ятаємо, що маємо невиліковну, потенційно смертельну хворобу, яка називається алкоголізмом. І замість того, щоб продовжувати пити, ми воліємо вибрати здоров’я й прожити радісне життя без алкоголю.
Нам не треба соромитися своєї хвороби. Це не ганьба. Ніхто точно не знає, чому деякі люди стають алкоголіками, а інші ні. Це не наша провина. Ми не хотіли стати алкоголіками. Ми не намагалися «підхопити» цю хворобу.
Зрештою, ми страждали від алкоголізму не лише тому, що нам це подобалось. І не зі злого наміру робили такі речі, за які нам пізніше було соромно. Ми робили їх проти своєї волі, бо були серйозно хворі й навіть не усвідомлювали цього.
Ми побачили, що нічого доброго не виходить із марного жалю і переживань, чому так сталося. Першим кроком до кращого самопочуття і перемоги над хворобою є утримання від пиття.
Спробуйте обміркувати цю ідею. Хіба ви не хочете визнати, що ваше здоров’я можна успішно поправити, замість того щоб мучитися запитанням, що з вами? Це значно привабливіша картина, ніж та похмура, яку ми колись бачили. І більш правдива також. Ми це знаємо. Доказом цього є наші теперішні почуття, дії й думки.
Всіх, хто хоче, запрошуємо на «вільний випробувальний пері-од» цього нового самосприйняття. Якщо згодом хтось захоче повернути старі часи, то його воля починати все заново. Це ваше право повернути нещастя, якщо захочете.
З іншого боку, можна підтримувати новий образ. Він також ваш по праву.