Один день у товаристві Анонімних Алкоголіків

На автобусних і трамвайних зупинках Пущі-Водиці висіли не багатьом знайомі вказівники: стрілочка і дві літери – АА. Майже триста людей з усього Києва, які знали цей «код», йшли до місцевого спорткомплексу. Кожен з них пережив власну трагедію, зумів приборкати тяжку недугу, і тепер посміхалися, раділи, обнімалися.

На зустріч з нагоди 28-річчя «АА» у Києві зібралися вчорашні й позавчорашні алкоголіки. Одне одного називають лише по імені, іноді вигаданому. Навіть «старійшин» товариства тут ніхто не повинен знати ні за прізвищем, ні по-батькові. Будь-яка зйомка категорично заборонена. Бо всі вони (хто місяць, а хто двадцять років тому) зуміли розпочати нове життя, з «чистого аркуша».

Багато хто після того, як піднявся колись з колін перед оковитою, став успішним бізнесменом. Один чоловік декламував вірші, розповідав, що написав три книги, — разом з тверезістю в нього прокинувся талант поета. У трьох колясках дрімали немовлята, в протилежному від сцени кінці зали гралися старші діти.
Дорослі теж бавилися м’ячем, сміючись зі свого минулого. «Червоний м’яч» – одна з форм спілкування в групах товариства «Анонімних Алкоголіків»: хто спіймав гумову кулю, розказує історію свого пияцтва – повчальну для новачків, і кидає м’яч іншим. Розповідають про все, як було — часто згадують справжні жахіття. Тут всі все розуміють з півслова.

Ділитися досвідом, силою і надією – це і є найперший метод лікування від алкогольної залежності в товаристві «АА». Другий – допомога, підтримка один одного. «Якщо будь-хто будь-де звертається за допомогою, я хочу, щоб рука АА завжди була поруч», — такий девіз цієї всесвітньої спільноти. Слово, порада – головні ліки. Своя голова, мізки – єдиний інструмент лікування.

«Мене звати Петро, я алкоголік», – так кожен починає свою розповідь, наголошуючи, що згоден з головною умовою членства – визнання своєї хвороби. Далі озвучує стаж пияцтва і тверезості, ніби вказуючи новачкам, що вони на правильному шляху. «Спасибі, що я сьогодні тверезий», — закінчують виступ, підкреслюючи, що гуртом, взаємопідтримкою легше здолати цього ворога в собі.

Кореспондента «Вечірки» багато-хто радісно обнімав, пригортав, плескав по плечу, сприйнявши за новачка в товаристві. Адже одна з основних традицій «АА»: хто прийшов вперше – головний, найбажаніший гість.

– Я – Аня, алкоголік з трирічним стажем. Більш як півтора роки не п’ю. Прийшла в «Анонімні Алкоголіки» повністю розтоптаною. Бо втратила чоловіка, сім’ю, роботу — все. Під час останнього запою місяць ховалася одна за завішаними шторами. Згадую ті моменти й дивуюся, як залишилася живою. На сьогодні розумію, що тільки ці півтора року я й жила по-справжньому, – каже одна з учасниць форуму.

Мене вразили не її слова, банальні для цього товариства, а сама дівчина — з природньою красою та юним-юним, навіть дитячим обличчям, з розумними очима… Ніколи не повірив би, що й такі спиваються. Що їй бракувало?

Один чоловік згадував, як кілька разів «зривався» (навіть після п’ятьох крапель корвалолу), і коли від нього вже відверталися всі на світі, знову повертався в групу «АА». Щоб хоч з кимось поговорити. Хоч йому тут постійно допомагали, ставилися доброзичливо, не дорікали, але він щоразу відчував провину за те, що ніби зрадив тих останніх, хто йому ще подавав руку… Зрештою чоловік навчився відмовлятися від першої чарки, не помічати алкоголю на прилавках магазинів.

У «АА» кожен «сам взяв себе в руки», але з підтримкою та за порадою тих, хто це саме зробив раніше. Тут прописані «12 кроків», які ведуть не тільки до повного одужання, а й зміни поведінки в суспільстві. Скажімо, ці правила вимагають не лише повністю відмовитися від спиртного, а й розпізнати й визнати «природу своїх помилок» та «усунути ці вади характеру»; згадати всіх, кому заподіяли якусь кривду, і «особисто, де тільки можливо, крім випадків, коли це може зашкодити їм, відшкодувати всім завдані збитки».

…Спогади, спогади. Кожна історія – горе, трагедія… зі щасливим кінцем.
– Найбільша проблема алкоголіка – він не може жити тверезо, не вміє на тверезу голову вирішувати проблеми. Ось тут йому потрібно допомогти, навчити, поділитися досвідом, – розповідає киянин Володимир, який не вживає оковитої вже 11 років. – Коли я пив, то казав, що в моїх проблемах дружина винна, що начальство винне, що мати винна, усі винні… На сьогодні я розумію: всі мої проблеми – в мені.

Наша задача – не заборонити пити, а підказати людині, що коли сталася така біда, то є вихід. Заборонити важко, особливо алкоголіку. Адже алкоголік — приклад закінченого бунту протиріч. Якщо мені колись мама вранці казала: «Ти ж не напийся сьогодні», то я йшов у кафе. Бо обов’язково повинен зробити наперекір»…

– Коли людина намагається викарабкатися з пияцтва, то дуже важливо, щоб родичі розуміли його. Алкоголік в цей період дуже нервовий. Головне, не спровокувати його, не довести до «зриву». Якщо в сім’ї не зрозуміють, то він піде десь в інше місце знімати стрес, знову нап’ється, – каже Отто Стойка, головний лікар Київського міського центру здоров’я. – «АА» тримає зв’язок з представниками товариства «Ал-Анон», це – анонімні родичі алкоголіків. они теж об’єднуються, щоб разом вчитися впливати на залежних, створюють реабілітаційні групи. Родинні» зв’язки з «АА» має також товариство «Алатін» (діти алкоголіків). Очевидно, що діти – найперші родичі, вони останніми відвертаються від безнадійного алкоголіка. До прохання дітей, часто, навіть найбільш вперті п’яниці прислуховуються.

ЩО КАЖУТЬ ФАХІВЦІ
Людина, яка кинула пити, перебуває в стані постійного стресу
– Суто медичного підходу до лікування алкоголізму немає. Без соціально-психологічної підтримки алкоголік, який кинув пити, не може постійно зберігати тверезість, — вважає психолог, керівник Київського реабілітаційного центру для залежних «Сенс» Володимир Іванов. Він чи не єдиний розсекретив свою анонімність і нині не приховує, що й сам – хронічний алкоголік.
За першою професією працівник торгівлі, в радянські часи Іванов керував закладами громадського харчування, де за 20 років й спився. А нині святкує вже двадцятиріччя тверезості – допомогли (після випробування багатьох методів лікування) «12 кроків». Володимир Іванов не лише сам одужав, а й, слідуючи «крокам», протягнув руку іншим – здобув ще й фах психотерапевта.

– Алкоголік, який кинув пити, перебуває в стані постійного стресу, нестабільної психіки, кризи. Для алкоголіка простіше пити, ніж не пити. Не пити для нього — неприродній стан. Відбувається перебудова психіки. Цей синдром протікає від трьох місяців до року. Менш як за 90 днів алкоголік не може напрацювати навіть найменших відчуттів і типу тверезої поведінки. У цей час йому вкрай потрібна соціально-психологічна підтримка, – заявив Володимир Іванов на прес-конференції.
З кожним роком відвідування «АА» можливість зриву зменшується, і після 5 років зривів практично не буває, оскільки за цей період людина напрацьовує тверезий спосіб життя. Пройти «12 кроків» – не просто. Ці етапи описані у спеціальній літературі «АА». Для проходження кожного етапу треба щось зрозуміти, щось визнати, зробити для себе якісь висновки. Самотужки зробити це неможливо, необхідне співтовариство, наставники.

А лікар-нарколог Роман Дубовський зазначив, що в групах «АА» від алкоголізму виліковувалося 85 відсотків осіб.

– Я радянський нарколог, знаю недолугу і жорстоку тогочасну практику наркології і дякую алкоголікам, які змінили моє професійне бачення цієї проблеми, – каже пан Дубовський. – У програмі «12 кроків» є всі основні види психотерапії. Що мене вражало в цих групах: в людей спадає пелина з очей і з’являється щаслива посмішка. Від них я чув такі слова, які почути від алкоголіка було не можливо — що є інтерес до життя, зацікавленість, бажання жити».

ДО РЕЧІ
Нині в Києві 29 груп «АА» (загалом по Україні – півтори сотні). Про них координати можна довідатися за телефоном (044) 384-22-09.
Відвідування груп добровільне, рівноправне, безкоштовне, анонімне. Тут немає керівників і підлеглих. Єдина умова – бажання кинути пити. Сюди пускають навіть п’яних, але таким, на відміну від всіх інших, не дають слова.

СТАТИСТИКА
Групи «АА» діють в більш як 160 країнах світу і налічують (за приблизними підрахунками, бо реєстрації ніхто не веде) до трьох мільйонів членів. Вибіркове анкетування показало таку статистику: третина учасників АА — жінки, 65 відсотків — чоловіки, 35% зберігають тверезість понад 5 років, 34% — від року до п’яти, 31% — менше року.
Найбільше членів груп «АА» віком від 31 до 40 років (32%) і від 41 до 50 (25%). Молодші 21 року і старші 70-ти налічують тільки по два відсотки. До приходу в «АА» дві третини анкетованих пройшли курс терапії в наркологічних лікарнях.

Автор — Олег Петренко