“Склали список усіх людей, кому ми заподіяли кривду,
і сповнились бажанням відшкодувати всім їм завдані збитки.”
Кроки Восьмий і Дев’ятий стосуються сфери людських відносин. Спочатку ми переглядаємо своє життя й намагаємося зрозуміти, де ми помилялися, потім робимо відчайдушну спробу виправити становище, і, нарешті, розібравшись у минулому та використавши його уроки, ми хочемо підтримувати якнайкращі стосунки з усіма знайомими людьми.
Це дуже непросто. Ми можемо виконувати таке завдання із зростаючою майстерністю, але ніколи не завершимо його повністю. Вміння жити в мирі, братерстві та злагоді з людьми різного складу є зворушливою й захоплюючою справою. Кожний член А.А. зрозумів, що він недалеко просунеться на новому шляху, поки не прослідкує та не проаналізує справедливо й нещадно заподіяну людям шкоду. Він частково зробив це під час моральної оцінки, а зараз треба подвоїти зусилля, об вияснити, кого та як образив. Здається безглуздим і недоцільним ворушити емоційні рани — як старі і, можливо, вже забуті, так і нові, болючі. Але велика перевага добровільного початку полягає в тому, що біль буде стихати з подоланням перешкод. Однак ці перешкоди досить реальні. Перша, одна з найважчих, стосується прощення. Коли ми думаємо про свої викривлені чи розірвані стосунки з людьми, наші емоції переходять в оборону. Щоб не думати про ті неприємності, яких ми завдали іншій людині, ми ображено зосереджуємо увагу на кривдах з її боку. Це особливо вірно в тих випадках, коли вона дійсно поводилася погано. Торжествуючи, ми хапаємося за її провини, щоб легше виправдати свої.
Тут нам треба різко зупинитися. Не багато смислу в тому, що гіркий пияк називає казанок чорним. Слід пам’ятати, що не тільки в алкоголіків є нездорові емоції. І саме наша поведінка під час пиття загострювала недоліки інших людей. По-перше, ми не раз напружували нерви своїх найкращих друзів до краю та викривали найгірші риси тих, хто був невисокої думки про нас. У багатьох випадках це — наші приятелі по нещастю, чиї страждання ми посилили. Якщо ми хочемо просити прощення для себе, то чому б не почати з прощення їх, кожного окремо і всіх разом?
Згадуючи імена скривджених нами людей, ми зіткнулися з іншою серйозною перешкодою. Ми були шоковані, коли зрозуміли, що доведеться визнати свою негідну поведінку безпосередньо перед ними. Це було важко зробити перед Богом, перед собою та іншою людиною. Але перспектива зустрітися чи хоч написати цим людям зараз стала для нас несподіванкою, враховуючи їх неприязнь до нас. Також траплялося, що ми завдавали шкоду людям, які, на щастя, навіть не усвідомлювали цього. “Для чого згадувати колишні образи? — обурювалися ми. Чому ми взагалі повинні думати про цих людей?” Таким чином, страх, замаскований під гордість, перешкоджав нам скласти список всіх людей, яких ми образили.
Проте дехто з нас спіткнувся на іншому. Ми твердили, що нікому, крім себе, не завдавали шкоди під час пиття. Наші сім’ї не страждали, бо ми завжди оплачували рахунки та рідко пили вдома. Наші колеги не страждали, бо ми, як правило, були на роботі. Наша репутація не страждала, бо ми були впевнені, що мало хто знає про наше пиття. А ті, хто знав, запевняли нас, що весела забава, зрештою, притаманна здоровим людям. Отже, яку реальну шкоду ми заподіяли? Ми вважали, що все можна було залагодити кількома вибаченнями при нагоді.
Такий підхід, звичайно, є результатом навмисної забудькуватості. Його можна змінити тільки шляхом глибокого та чесного дослідження своїх мотивів дій.
Хоча в деяких випадках ми взагалі не можемо відшкодувати збитків, а в інших слід утриматися від дій, все ж ми повинні зробити точний і вичерпний аналіз свого попереднього життя ніби зі сторони. І якщо навіть виявиться, що ми не завдали великої шкоди іншим, то собі ми заподіяли значну емоційну шкоду. Глибокі, іноді майже забуті емоційні конфлікти живуть у підсвідомості. Власне, вони могли викривляти наші емоції і негативно впливати на наш характер і життя.
Хоча відшкодування заподіяних збитків є нашою головною метою, також дуже важливо черпати якнайбільше інформації про себе й про свої основні труднощі з аналізу своїх особистих стосунків. Ні одна сфера досліджень не окупиться в такій мірі, тому що неправильні стосунки з людьми майже завжди були прямою причиною наших бід, включаючи алкоголізм. Спокійні, глибокі роздуми про особисті стосунки можуть посилити нашу проникливість. Через поверхові недоліки ми можемо побачити й основні вади, які іноді визначали все наше життя. Ми побачили, що старанність окупиться, — й окупиться щедро.
Далі можемо запитати себе, що маємо на увазі, кажучи, що “образили” інших людей. Які взагалі образи люди завдають один одному? На практиці “образа” — це результат зіткнення інстинктів, які завдають фізичної, психічної, емоційної чи духовної шкоди людям. Наш постійно поганий настрій дратує оточуючих. Шляхом обману чи махінації ми позбавляємо інших не лише майна, але й емоційної безпеки та душевного спокою. Ми просто спонукаємо їх до зневаги та помсти. Наша егоїстична сексуальна поведінка може викликати ревнощі, страждання та сильне бажання відплатити тим самим.
Ці негідні вчинки зовсім не є повним переліком образ, яких ми завдали. Згадаємо деякі більш приховані, але не менш шкідливі. Припустимо, що в сімейному житті ми виявилися скупими, безвідповідальними, черствими або байдужими. Припустимо, що ми дратівливі, критичні, нетерплячі й позбавлені гумору. Припустимо, що ми приділяємо особливу увагу одному члену сім’ї і нехтуємо іншими. Що стається, коли ми хочемо панувати над усією сім’єю методом залізного кулака чи постійних детальних вказівок, як їм жити? Що відбувається, коли ми впадаємо у депресію, кожною клітиною відчуваючи жаль до себе, й нав’язуємо цей стан оточуючим? Список образ, завданих іншим людям, образ, які роблять щоденне життя з нами, алкоголіками, важким і часто нестерпним, можна продовжити нескінченно. Якщо ми проявляємо такі риси характеру в магазині, на роботі, в колі друзів, то це приносить не меншу шкоду, ніж вдома.
Уважно переглянувши сферу людських відносин і точно визначивши ті свої риси характеру, які завдавали клопоту іншим, ми можемо приступати до переліку скривджених нами людей. Найближчих і найбільш ображених вказати не важко. Після цього, простежуючи рік за роком, скільки сягає пам’ять, своє життя, нам треба скласти довгий список потерпілих. Звичайно, ми повинні уважно обміркувати та зважити кожний випадок. Нам доведеться визнавати те, що зробили ми, в той же час прощаючи неприємності, справжні чи вигадані, яких було завдано нам. Слід уникати крайніх суджень про себе та інших. Не треба перебільшувати ні своїх недоліків, ні чужих. Спокійний об’єктивний погляд буде нашою непохитною метою.
Щоразу, коли нас охопить вагання, ми можемо підтримати й підбадьорити себе, згадавши досвід інших членів А.А. щодо цього Кроку. Він виводить нас на шлях припинення ізоляції від членів А.А. і від Бога.