Існує багато різних думок стосовно того, що насправді являє собою алкоголізм.Найбільш раціональним поясненням для більшості членів АА є те, що алкоголізм — це хвороба, прогресуюча хвороба, котру ніколи не можна вилікувати, але котру, як і деякі інші хвороби, можна зупинити. Просуваючись на один крок вперед, багато членів АА відчувають, що дана хвороба є поєднанням фізичної чутливості до алкоголю та психічного потягу до пиття, яких, незалежно від наслідків, не можна подолати лише силою волі.

Перед тим, як довіритися АА, багато алкоголіків, нездатних кинути пити, вважали себе морально слабкими, а можливо і психічно неврівноваженими людьми. Загальна ідея АА полягає в тому, що алкоголіки — це хворі люди, які можуть одужати, якщо будуть дотримуватися простої програми, що виявилася успішною для більш як півтора мільйона чоловіків і жінок.

При алкоголізмі не є аморальним те, що людина хвора. На цій стадії власне бажання не відіграє ролі, бо страждалець втратив здатність вибору щодо, алкоголю. Важливо визнати факти своєї хвороби і скористатися запропонованою допомогою. Також повинно бути присутнім бажання одужати. Досвід показує, що програма АА буде працювати для всіх алкоголіків, які є щирими у своїх зусиллях кинути пити; і вона, звичайно, не спрацює для тих, хто ще остаточно не переконався, що хоче кинути.

Тільки ви самі можете вирішити це.

Багатьом теперішнім членам АА раніше говорили, що вони не алкоголіки, і лише потребують більше сили волі, зміни оточення, більше відпочинку або кілька нових улюблених занять для того, щоб виправитися. Ці люди, нарешті, звернулися до АА, тому що глибоко в душі вони відчули, що алкоголь засмоктав їх, і вони були готові спробувати все, що може звільнити їх від примусу пити.

Декотрі з цих чоловіків та жінок мали жахливий досвід з алкоголем перед тим, як стали готовими визнати, що їм не можна пити. Вони ставали покидьками, крали, брехали, обманювали і навіть убивали в той час, коли пили. Вони використовували своїх роботодавців і кривдили свої сім’ї. Вони були зовсім ненадійними у стосунках з іншими людьми. Вони вичерпали свій матеріальний, психічний і духовний запас.

Багато інших людей, з менш трагічними долями, також звернулися до АА Їх ніколи не ув’язнювали і не госпіталізували, їхнє надмірне пиття могло бути непоміченим для їх найближчих родичів і друзів. Але вони знали достатньо про алкоголізм, як прогресуючу хворобу, щоб налякатись. Вони вступили до АА, поки не було запізно.

В АА існує приказка, що неможливо бути трошки алкоголіком, або ви є ним, або ні. І тільки сама людина може сказати, чи алкоголь став некерованою проблемою.

Більшість членів АА скажуть, що саме те, як ви п’єте, а не як часто, визначає, чи ви є алкоголіком, чи ні. Багато проблемних п’яниць можуть не пити тижнями, місяцями, а іноді й роками між приступами запою. В періоди тверезості вони можуть зовсім не думати про алкоголь. Вони здатні вживати чи уникати алкоголю без жодних розумових чи емоційних зусиль, і вони віддають перевагу уникати його.

Потім, з незрозумілих причин, або зовсім без причини, вони зриваються і запивають.

Вони нехтують роботою, сім’єю та іншими громадянськими і суспільними обов’язками. Пияцтво може тривати одну ніч, або ж може затягнутися надовго. Після нього п’яниця звичайно ослаблений, сповнений каяття і налаштований ніколи більше не допустити цього знов. Але все це повторюється знов.

Такий вид «періодичного» пиття є руйнівним не лише для оточуючих, але і для самого п’яниці. Він або вона не можуть зрозуміти, чому так мало інтересу до алкоголю в періоди між запоями, і так мало контролю над ним, коли починаєш пити.

Періодичний п’яниця може бути або не бути алкоголіком. Але якщо пиття стало неконтрольованим, і періоди між запоями стають коротшими, то можливо, настав час подивитися на проблему відверто. Якщо людина готова визнати, що є алкоголіком, то зроблено перший крок до постійної тверезості, набутої тисячами членів АА.

Є два практичні способи описати АА:

Перший з них — це знайомий виклад намірів і цілей:
Анонімні Алкоголіки – це товариство чоловіків та жінок, які діляться один з одним своїм досвідом, силою і надією, щоб вони могли вирішити свою спільну проблему та допомогти іншим одужати від алкоголізму. Єдиною вимогою для членства є бажання кинути пити. Немає вступних або обов’язкових внесків для членства в АА; ми утримуємо самі себе через наші власні пожертвування. АА не пов’язане з будь-якою сектою, віросповіданням, політикою, організацією чи установою; не бажає брати участі в будь-яких суперечках, не підтримує та не виступає проти будь-яких справ. Наша головна мета – залишатися тверезими та допомагати іншим алкоголікам досягти тверезості.

«Спільною проблемою» є алкоголізм. Чоловіки і жінки, які вважають себе членами АА, є і завжди будуть алкоголіками, навіть якщо в них можуть бути ще й інші згубні звички. Вони нарешті визнали, що більше не можуть вживати алкоголь у будь-якій формі; тепер вони цілком уникають його. Важливим є те, що вони не намагаються подолати цю проблему самостійно. Вони виносять її на обговорення з іншими алкоголіками. Цей обмін «досвідом, силою і надією», безумовно, є основним елементом, що дозволяє їм жити без алкоголю і, в більшості випадків, навіть без бажання випити.

Другий спосіб описати «Анонімних Алкоголіків» — це окреслити структуру Товариства. Чисельно АА складається з більш ніж 2 000 000 чоловіків і жінок у 170 країнах. Ці люди зустрічаються в місцевих групах чисельністю від кількох колишніх п’яниць – у деяких місцевостях, до багатьох сотень їх – у більших поселеннях.

У густонаселених великих містах і їх околицях можуть бути десятки сусідніх груп, кожна з яких регулярно проводить свої власні збори. Багато зборів АА відкриті для громадськості, однак деякі групи проводять і «закриті збори», де членів заохочують до обговорення проблем, які можуть мало цікавити неалкоголіків.

Місцева група є серцевиною Товариства АА. Її відкриті збори радо вітають алкоголіків і членів їх родин в атмосфері дружелюбності і допомоги. Тепер є понад 114 000 груп у цілому світі, включаючи сотні груп у лікарнях, в’язницях та інших установах.

АА не є релігійним товариством, оскільки воно не вимагає конкретної релігійної віри для вступу. Хоча воно схвалене багатьма релігійними діячами, однак не пов’язане з жодною організацією чи сектою. Серед його членів є католики, протестанти, іудеї, члени інших великих релігійних груп, агностики і атеїсти.

Безперечно, що програма одужання від алкоголізму, складена АА, грунтується на прийнятті певних духовних цінностей. Окремий член АА вільний тлумачити ці цінності так, як вважає за найкраще, або ж не думати про них зовсім.

Перед приходом до АА більшість членів вже визнали, що не могли контролювати своє пиття. Алкоголь став силою, могутнішою за них, і був прийнятий на таких умовах. АА пропонує, що для досягнення і підтримання тверезості, алкоголіку необхідно визнати і залежати від іншої Сили, могутнішої за нього. Дехто з алкоголіків вважає свою групу АА силою, могутнішою за себе; для багатьох інших цією Силою є Бог — як вони особисто розуміють його; ще інші покладаються на зовсім інші поняття Вищої Сили.

Деякі алкоголіки, коли вперше звертаються до АА, мають певні застереження щодо визнання будь-якого поняття Сили, могутнішої за них. Досвід показує, що якщо вони виявлять неупередженість до цього і продовжать відвідувати збори АА, то навряд чи їм буде надто важко виробити прийнятне рішення з цього суто особистого питання.

Слід підкреслити, що єдиною вимогою для член­ства в АА є бажання кинути пити. І нічого більше. АА не вимагає обіцянок чи будь-яких особистих зобов’язань. У дні пиття багато членів АА брали зобов’язання, давали урочисті обіцянки і часто кидали пити. Результати були нетривалими. Підхід АА більш практичний. Він базується на ідеї, що кожен проблемний пияк, в той чи інший час, прожив принаймі 24 години без випивки. Таким чином, члени АА не зарікаються від алкоголю на ціле життя, чи на будь-який тривалий період. Вони знають, що нічого не можуть зробити сьогодні з випивкою, якої вони можуть прагнути завтра. Члени АА зосереджуються на тому, щоб залишатися тверезими сьогодні — протягом цих 24 годин. Про завтрішній день вони будуть думати, коли прийде час.

Оскільки регулярне відвідування зборів відіграє важливу роль у підтриманні тверезості, то близькі для алкоголіка люди можуть бажати знати, як вони можуть долучитися до програми одужання. Декотрі з цих людей відвідують відкриті збори АА. Це дає їм можливість розділити з алкоголіком повернення до нормального життя. Це також дає можливість дізнатися, як інші люди переживають випробування жити з проблемним питущим, який більше не п’є. Згадані вище збори Ал-Анон також дають можливість зустрічатися і обговорювати ваші проблеми з іншими людьми за таких самих обставин.

На всіх зборах, і у спілкуванні з членами АА, більшість людей, очевидно, будуть вражені частим сміхом і загальною атмосферою доброго гумору і теплої товариськості. Це типово для АА взагалі, члени сприймають свій алкоголізм серйозно,— але не себе. Частиною процесу одужання є сміх над тим, що колись приносило сльози.

Ніхто не «вступає» до АА у звичайному розумінні цього слова. Жодних заяв про вступ заповнювати не потрібно. Багато груп, по суті, навіть не ведуть реєстрації своїх членів. Там немає вступних внесків, податків, жодних платежів.

Більшість людей приєднуються до АА просто через відвідування зборів окремої місцевої групи. Їх знайомство з АА могло відбутися кількома шляхами. Дійшовши до тієї точки свого пиття, коли ці люди щиро захотіли кинути пити, вони могли добровільно встановити зв’язок з АА. Вони могли подзвонити у місцевий офіс АА, занесений до телефонної книги, або ж написати до Офісу Загального Обслуговування: General Service Office, Вох 459, Grand Central Station, New York, NY 10163. Інші могли бути скеровані до місцевої групи АА товаришем, родичем, лікарем чи духовним наставником.

Звичайно, новачок в АА мав нагоду поговорити з одним чи кількома членами місцевої групи перед тим, як відвідати перші збори. Це дає можливість дізнатися, яким чином АА допомогло цим людям. Початківець одержить факти про алкоголізм і АА, які допомагають визначити, чи він або вона чесно готові відмовитися від алкоголю. Єдиною вимогою для членства є бажання припинити пити.

АА не проводить кампаній з набору членів. Якщо після відвідання кількох зборів новачок вирішує, що АА йому чи їй не підходить, то ніхто його не примусить залишатися. Можуть лише порадити бути надалі неупередженим до цієї теми, але ніхто в АА не намагатиметься вирішити це за них. Лише сам алкоголік може відповісти на запитання: «Чи мені потрібне Товариство Анонімних Алкоголіків?»

Члени АА мають егоїстичний інтерес у наданні допомоги іншим алкоголікам, котрі ще не досягли тверезого способу життя. По-перше, вони знають з досвіду, що така діяльність, відома як «Робота Дванадцятого Кроку», допомагає їм самим залишатися тверезими.

Їхнє життя тепер сповнене великим інтересом і захопленням. Дуже імовірно, що згадки про свій власний минулий досвід допомагають їм уникати надмірної самовпевненості, яка могла б призвести до рецидиву.

Яким би не було пояснення, але члени АА, котрі добровільно віддають свій час і зусилля, щоб допомогти іншим алкоголікам, рідко непокояться збереженням свого власного тверезого способу життя.

Члени АА прагнуть допомогти проблемним питущим і з іншої причини: Це дає їм слушну нагоду, щоб відплатити борг тим людям, хто допоміг їм. Це єдиний практичний спосіб, у який людина може сплатити свій борг перед АА. Член АА знає, що тверезість не можна купити або взяти надовго в оренду. Проте член АА знає, що новий спосіб життя без алкоголю можна мати за проханням, якщо цього чесно захочеш і охоче розділиш з тими, хто йде позаду.

Традиційно, АА ніколи не «вербує» членів, ніколи не наполягає на тому, щоб хтось став членом АА, і ніколи не просить і не приймає сторонніх коштів.

Досвід показує, що АА дає користь майже всім, хто дійсно хоче перестати пити, незалежно від економічного чи соціалього стану людини. Сьогодні серед своїх членів АА налічує багатьох з тих, хто збився з дороги, був ув’язнений чи перебував в інших громадських установах.

Знедолені і нещасні люди не мають жодних перешкод у приході до АА. Їхня головна проблема, та, що зробила життя неконтрольованим, є ідентичною основній проблемі будь-якого іншого члена АА. Цінність члена АА не визначається одягом, красномовством, величиною (чи наявністю) банківського заощадження. Єдиною умовою, яка береться до уваги в АА — це те, чи дійсно новачок хоче кинути пити. Якщо таке бажання є, то людину радісно приймуть. Може статися, що найдраматичніша історія пиття, розказана новим членом, буде завершена вражаючою кількістю людей з подібними долями і досвідом.

Алкоголь часто є ускладнюючим фактором сімейного життя, посилюючи дрібне роздратування, викриваючи вади характеру і ускладнюючи фінансові проблеми. Багато чоловіків і жінок повністю зіпсували своє життя до того часу, як звернулися в АА.

Деякі новачки АА, раптом усвідомивши свій внесок у цей хаос, виявляють палке бажання розкаятись і відновити нормальний спосіб життя з найближчими людьми. Інші, з певних причин або й без причини, продовжують відчувати глибоку образу до своїх родин.

Майже без винятку, новачки, котрі щиро ставляться до програми одужання, що складена АА, успішно налагоджують розбите сімейне життя. Зв’язки, що возз’єднують чесного алкоголіка з членами його родини, часто є міцнішими, ніж будь-коли раніше. Звичайно, іноді виявляється, що було завдано непоправної шкоди, і треба виробляти цілком новий підхід до сімейного життя. Але, переважно, такі історії закінчуються щасливо.

Досвід показує, що алкоголік, який приходить до АА виключно для того, щоб зберегти спокій у родині, а не за щирим бажанням перестати пити, може мати труднощі у досягненні тверезості. Щире прагнення до тверезого способу життя повинне бути на першому місці. Будучи тверезим, алкоголік зрозуміє, що до багатьох інших проблем щоденного життя можна підійти реалістично і з дуже добрим шансом на успіх.

Багато алкоголіків, перед тим, як звернутись до АА за допомогою зі своєю проблемою пиття, також нагромадили і значні фінансові проблеми. Тому не дивно, що дехто може плекати надію, що АА якимось чином зможе допомогти їм залагодити найбільш невідкладні фінансові зобов’язання.

Ще в перші роки становлення АА як товариства було виявлено, що гроші, чи їх нестача, не впливають на здатність новачка досягти тверезості і знайти свій вихід з багатьох інших проблем, ускладнених надмірним вживанням алкоголю.

Відсутність грошей – навіть з важким тягарем боргів – не виявилася перешкодою для алкоголіка, який чесно і щиро хотів відчути реальності життя без алкоголю. Коли велика проблема алкоголю була усунута, то й інші проблеми, включаючи фінансові, вирішувались також. Дехто з членів АА досяг сенсаційних фінансових успіхів за відносно короткий період. Для інших шлях був важким і довгим. Основною відповіддю на це запитання є те, що АА існує лише для однієї мети, і що ця мета не має жодного відношення до матеріального достатку чи його відсутності.

Ніщо не перешкоджає будь-якому члену групи запросити новачка на обід, дати йому одяг чи навіть позичити гроші. Це справа особистого рішення і свободи дій. Однак, було би помилкою, якби в алкоголіка склалося враження, що АА є якоюсь добродійною фінансовою організацією.

Звичайно, в АА немає примусу, і ніхто не контролює членів, щоб визначити, чи вони щось випивають. Відповідь на це запитання полягає у тому, що якщо людина є алкоголіком, то їй не можна ризикувати брати алкоголь в будь-якій формі. Алкоголь є алкоголем; чи це мартіні, віскі з содовою, бурбон з водою, бокал шампанського, або ж малий кухоль пива. Дуже ймовірно, що для алкоголіка однієї чарки алкоголю в будь-якій формі забагато, а двадцяти — замало.

Щоб зберегти тверезість, алкоголіки просто мусять уникати алкоголю, незалежно від того, яку кількість, суміш чи концентрацію, на їхню думку, вони можуть контролювати.

Зрозуміло, що мало-хто нап’ється від однієї-двох пляшок пива. Алкоголік знає про це, як і будь хто інший. Але алкоголіки можуть переконати себе, що вони лише вип’ють два або три пива, а тоді не будуть пити решту дня. Іноді вони дійсно можуть дотримуватися цієї програми впродовж декількох днів чи тижнів. Нарешті, вони вирішують, що оскільки вже п’ють, то можуть «добре впоратись з цим». Отже, вони збільшують споживання пива чи вина, або переключаються на міцні напої. І знову вони опиняються там, звідки починали.

Наскільки це можна визначити, то жоден з тих, хто став алкоголіком, ніколи не перестає бути алкоголіком. Сам факт утримання від алкоголю місяцями, чи навіть роками, ніколи не давав алкоголікові права пити «нормально» чи «культурно». Як тільки людина переступила межу від сильного до безвідповідального пиття алкоголю, стає очевидним те, що відступу назад немає. Мало хто з алкоголіків свідомо намагається довести себе до  біди пияцтвом, але біда здається неминучим наслідком пиття алкоголіка. Після певного періоду утримання, алкоголікові може здатися безпечним спробувати кілька кухлів пива або кілька склянок легкого вина. Це може помилково призвести людину до пиття лише під час їжі. Але від такого недалеко до повернення назад до старого способу надмірного пиття, незважаючи на всі зусилля обмежитись лише помірним, «культурним»  питтям.

Відповідь, що базується на досвіді АА, стверджує: якщо ви алкоголік, то ви ніколи не зможете контролювати своє пиття у будь-який проміжок часу. Отже, залишаються два шляхи: дозволити, щоб ваше пиття з кожним разом погіршувалося, з усіма шкідливими наслідками, або ж зовсім кинути пити і виробити новий спосіб тверезого конструктивного життя.

Алкоголік — хвора людина, яка страждає від хвороби, для якої не винайдено виліковування – тобто виліковування у тому розумінні, що він або вона коли-небудь зможуть пити помірно протягом тривалого часу, як і неалкоголіки. Оскільки це хвороба — фізіологічне непереборне бажання, поєднане з психічним потягом до пиття — алкоголік мусить навчитися повністю утримуватися від алкоголю, щоб вести нормальне життя.

У своїй основі алкоголізм швидше проблема здоров’я — фізична і душевна хвороба, а не проблема недостатньої сили волі чи моральної слабкості. Так само, як немає сенсу звинувачувати жертву діабету у відсутності волі, що і привело до захворювання, так само марно робити проблемного пияка відповідальним за хворобу, або вважати таке пиття недоліком.

Алкоголізм вибирає різні шляхи. Дехто з членів АА пив безконтрольно вже з першої чарки. Інші десятиліттями повільно прогресували до неконтрольованого пиття. Деякі алкоголіки п’ють щодня. Інші здатні утримуватись досить довго. Потім вони зриваються в лавину нестримного пиття. Останніх називають “періодичними”.

Схоже, спільним у всіх алкоголіків є те, що з часом пиття стає сильнішим. Немає достовірних даних про те, що той, хто колись пив як алкоголік, зміг повернутися надовго до нормального культурного пиття. Неможливо бути “трішки алкоголіком”. Через те, що хвороба прогресує стадіями, деякі алкоголіки виявляють гостріші симптоми, ніж інші. Як тільки проблемні питущі перетнуть межу до алкоголізму, вони не можуть повернутися назад.