Зверніть увагу, що тільки три Кроки – п’ятий, дев’ятий і дванадцятий – мають відношення до інших людей. Інші дев’ять Кроків присвячені внутрішньому всесвіту алкоголіка. Члени АА намагаються досягти перетворення зсередини назовні, з самого себе на інших.
Часто цитоване речення з книги “Анонімні Алкоголіки”: “Себелюбство – егоцентризм! Ось що, на наш погляд, є коренем всіх наших проблем”. І одним з найперших ознак кардинальної зміни особистості видужуючого алкоголіка є початок повільного, невпевненого, боязкого, але неухильного пропонування себе іншим.
Для багатьох товариство АА є свого роду поверненням додому, для інших це нескінченна подорож до країв, про існування яких вони навіть не мріяли. Неважливо який соціальний статус новачка, тому що “будинок” який будує АА, готовий прийняти як бунтаря, так і конформіста, радикала і консерватора, агностика і віруючого. Цей будинок буде комфортним для всіх мешканців, адже кожен мешканець сам собі архітектор. Відсутність формальних догм, мінімум правил і гнучкість власної структури – все це сприяє розвитку і ефективності АА.
Фактори, які я щойно перерахував, означають, що будь-який алкоголік будь-де, у будь-який момент часу може знайти в АА когось, хто з чистою совістю погодиться з тим, що він збирається робити і навпаки, той же алкоголік зможе знайти в АА когось, хто НЕ погодиться з ним. Таким чином, з часом новачок розуміє, що ця гнучкість принципів АА ставить його в становище, коли він повинен покладатися на себе як на головного радника у своїх рішенях і діях, що в свою чергу означає, що він повинен бути готовий взяти на себе відповідальність і прийняти наслідки за власні дії. Це визначення факта емоційної зрілості людини.
Для кожного члена АА настає той день, коли він починає ставити собі складні запитання: “Чи достатньо мені АА?”. В деяких випадках: “Чи справді АА це все, що у мене буде?”. Чи просто: “А що далі?”. Можливо, настане день, коли буде сказано: “АА – це організація хворих людей, і я вважаю перешкодою для себе бути серед них”. А може: “АА завжди орієнтований на початківців, старожилам там немає місця для зростання”. “АА – це дійсно свого роду субкультура, і вона може бути причиною моєї ізоляції від мейнстріму життя”. Як Ви вважаете, чому ці питаня так швидко злетіли з моїх вуст? Тому що спочатку я сам задав ці питання собі, і ті хто прийшов після, теж говорили це собі і мені як наставнику.
Ці думки викликані почуттями страху, провини і тривоги, головним чином через простий факт: задовго до того, як ми наважилися визнати ці думки в нашій свідомості, багато захисників АА запевняли нас, що “А.А. – це все, що вам потрібно”. Ствердження що “А.А. – це все, що мені потрібно” – породило новий порожній страх – що АА є єдиним, повним і остаточним вирішенням усіх проблем, і якщо алкоголік відступить від Товариства, то він і всі інші члени Товариства що відступили, загинуть разом з ним.
У всій літературі АА я не зміг знайти жодних доказів, чи рекомендаційних правил, що терапія АА — це єдине, що має цікавити алкоголіка на протязі всього життя. Навпаки особисті історії тисяч членів Товариства свідчать про прямо протилежне. Я сам все життя був католиком, з різним ступенем активності, а після 11 років тверезості в АА, кілька років займався психоаналізом. І якби хтось із вас сьогодні попросив мене допомогти йому з проблемою пияцтва, я не питав би його, чи піде він зі мною на месу наступної неділі. Я також не питав би, чи хотів би він зустрітися з моїм колишнім психоаналітиком. Але я БЕЗ вагань запитаю його: “Чи не хотіли б ви піти зі мною на групу АА?”. На мою думку, справжня небезпека полягає в припущенні, що якщо алкоголік захоче знайти релігію чи професійну допомогу, йому доведеться залишити АА позаду. На щастя таке ствердження хибне. Мені було б дуже сумно, якби я не мав вибору і мусив позбавлятися від “старої ідеї” тільки для того, щоб замінити її іншою.
Справжня свобода в АА полягає в усвідомленні та спокійному прийнятті того факту, що ІДЕАЛЬНОЇ відповіді на деякі запитання може і не бути. АА дає свободу вибору в таких випадках і кожній людині залишається власноруч вибирати, експериментувати і відкривати для себе те, що працює особисто для неї. Врешті-решт, я вирішив залишитися в АА, бо це єдине місце, де алкоголік може отримати справжній досвід одужання і абсолютну свободу вибору. Тільки в АА я можу брати активну участь у щоденній боротьбі, яка іноді краща, іноді гірша, іноді сильна, іноді слабка – але це неспинний рух бути хоча б трохи кращим, ніж я був вчора.
